Серед видатних учених, уродженців Тернопільщини, чільне місце належить Володимирові Михайловичу Гнатюкові. Феномен цієї людини можна зрозуміти, звернувшись до тієї багатої спадщини, яку він залишив, і проаналізувавши різні напрями його громадської діяльності.  Про його справді титанічну наукову роботу свідчать близько 300 праць - монографій, статей, рецензій тощо.  агальний обсяг фольклорних збірників, виданих упродовж лише двадцятиріччя (1897-1918 рр.), становить близько 6000 сторінок.

Народився В.М.Гнатюк у с. Велеснів у бідній багатодітній сім'ї. Батько служив сільським дяком, тому члени родини були письменними. Навчався Володимир спочатку в Бучацькій, а потім у Станіславській вищій гімназії. Вже в цей період почав серйозно студіювати фольклористичні та етнографічні праці. Ще в третьому класі знав близько ста фольклорних творів. А в 17 років вже мав рукописну збірку, що вміщувала понад 500 мелодій. Володимир Михайлович досліджував майже всі жанри: казки, легенди, перекази, народні оповідання, пісні, прислів'я, приказки, вивчав звичаї, вірування, демонологію, історію фольклористики, методику збирання фольклору тощо. Крім українського, Володимир Гнатюк досліджував фольклор та етнографію майже всіх слов'янських народів: білорусів, росіян, поляків, чехів, словаків, болгар, сербів, хорватів.  Він був першим, хто вивів українську фольклористику на широкий шлях європейської науки.

     Володимир Михайлович досліджував майже всі жанри: казки, легенди, перекази, народні оповідання, пісні, методику збирання фольклору тощо. 

Упродовж 1905-1907 рр. В.Гнатюк видав три томи "Коломийок", 1909 - "Гаївки", 1914 - "Колядки і щедрівки" (усе це з пісенного матеріалу). Крім того, вчений, по суті, був першопрохідцем у дослідженні народної прози. Із прозових текстів В.Гнатюк уклав збірники "Галицько-руські народні легенди" у двох томах (1902-1905), "Народні оповідання про опришків" (1910), за що був удостоєний Петербурзькою Академією наук премії ім. О.О.Котляревського, а також "Українські народні байки" у двох томах (1916). Казки, легенди, перекази, анекдоти, записані на Закарпатті, склали унікальні раритети: "Етнографічні матеріали з Угорської Русі" (1897-1911), "Народні новели" (1917), "Народні байки" (1918), "Як повстав світ" (1920) та ін.